Четвертое закрытие дела «Роттердам+»

Четвертое закрытие дела «Роттердам+»

Наталья Дригваль, старший партнер АО «CREDENCE»

Заміна старшого групи прокурорів у справі «Роттердам+», на якій публічно наполягали в НАБУ, у підсумку не вплинула на рішення САП. Новопризначений керівник виніс рішення про закриття справи через недоведеність збитків від дії формули та закінчення максимально допустимих законом термінів досудового розслідування.

 В НАБУ обурені. Втім у суспільстві вже не залишилось довіри до безпідставних запевнень «антикорупціонерів» щодо судової перспективності цієї справи. Більше того, останні події навколо «Роттердам+» наводять на роздуми про те, що цей кейс  від самого початку був добре спродюсованим фейком.

Спрощене розуміння сутності згадуваної формули в комплексі з темою тарифів, якими детективи НАБУ маніпулювали аби підвищити суспільний інтерес, більше не працюють. Адже наразі всім зрозуміло, що населення не зазнало збитків в період застосування формули оскільки діяли фіксовані тарифи. Виходить, що реально зацікавлені в результатах розгляду цієї справи лише заводи феросплавів, бенефіціарним власником яких є відомий одіозний олігарх.

Але в чому ж таки полягала суть настільки тривалого досудового розслідування та що не так з доказовою базою НАБУ?

Перш за все, варто відмітити, що методологічно не можливо та некоректно намагатися отримати реальні значення збільшення фактичних роздрібних тарифів на електричну енергію, розмір яких формується на підставі спеціальних формул, які не мають нічого спільного із, так званою, формулою «Роттердам+», яка трактується як ціна енергетичного вугілля та є лише складовою для прогнозного визначення вартості оптової ринкової ціни електричної енергії.

Ця формула по суті не містила будь-яких інноваційних методологічних підходів у формуванні ціни на енергоресурси, оскільки відображала єдиний формульний підхід, що застосовується Україною при визначенні ціни на газ, бензин, що є реалізацією однієї із умов входження до енергетичного співтовариства з ЄС. Саме тому авторитетні незалежні міжнародні організації визнали її законність та коректність.

В свою чергу, ціна на вугілля, як це не намагалися довести детективи НАБУ, відповідно до положень законодавства, не відносилась до державних регульованих цін, про що також зазначив у своєму висновку АМКУ під час розгляду справи за ініціативою НАБУ.

Варто відмітити також, що жодна з державних експертних установ не підтвердила наявність збитків від застосування формули (окрім первинної, яку поклали в підставу повідомлення про підозру).

Взагалі, від самого початку розслідування «наявність» збитків у справі «Роттердам+» базувалася на штучно сформованих самими детективами питаннях, які вони ставили перед експертами. Детективи та прокурори весь час замовчували той факт, що три експертні дослідження КНДІІСЕ  підтвердили коректність формули «Роттердам+» та відсутність збитків від її застосування.
Та замість того, аби визнати це, детективи вдалися до «креативу». Новим експертам ставились практично риторичні питання. Наприклад, чи є різниця у вартості вугілля, коли витрати на транспортування обраховуються на весь об’єм вугілля та коли витрати враховуються лише на підтверджений об’єм імпортованого вугілля. При цьому той факт, що формування ціни на будь-який товар за таким принципом є економічно неприпустимим, просто ігнорувався.

До речі, щоб відповісти на це питання взагалі не потрібно бути експертом, достатньо початкових знань математики.
Але саме такими «висновками», отриманими на підставі власних розрахунків детективів, хизувалося НАБУ, стверджуючи про необхідність направлення справи до суду.
Тож не дивно, що прокурор прийняв рішення закрити цю справу. Адже по суті вся її «доказова база» - припущення, здогадки та су’бєктивні висновки, які не мають нічого спільного з реальністю.